Micropolis como nuevo morfotipo en la planificación urbana de una ciudad sostenible

This article reveals the possibilities of combining the urban environment and natural component, with the aim of improving the quality of the city, where innovative technological methods act as the connecting element. Modern approaches to control urban processes through media technologies have been studied. Considered a number of projects adopted principles of the sustainable urban environment and based on the analysis of the prototype of approved algorithms for the creation and/or regeneration of the city’s territory, as well as the optimal size of the informative space of the city. The potential of using high technologies for the implementation of a smart city and computerization of the urban environment was studied to simplify control for the purpose of safety and reduce the harmful effects of standard urban processes. On the basis of the conducted research, the concept of the so-called micro-policy was developed and a catalog-regulation on the characterization of the morphotype was compiled.Este artículo revela las posibilidades de combinar el entorno urbano y el componente natural, con el objetivo de mejorar la calidad de la ciudad, donde los métodos tecnológicos innovadores actúan como elemento de conexión. Se han estudiado los enfoques modernos para controlar los procesos urbanos a través de las tecnologías de los medios. Consideró una serie de proyectos que adoptaron principios de entorno urbano sostenible y se basaron en el análisis de prototipos de algoritmos aprobados para la creación y / o regeneración del territorio de la ciudad, así como el tamaño óptimo del espacio informativo de la ciudad. Se estudió el potencial del uso de altas tecnologías para la implementación de una ciudad inteligente y la informatización del medio ambiente urbano para simplificar el control con fines de seguridad y reducir los efectos nocivos de los procesos urbanos estándar. Sobre la base de la investigación realizada, se desarrolló el concepto de la llamada micropolítica y se compiló un reglamento de catálogo sobre la caracterización del morfotipo

Рівень розвитку психологічної культури студента-іноземця як чинник успішного вивчення іноземної мови

Ця стаття присвячена впливу психологічної культури іноземного студента на його здібності до вивчення іноземних мов та його адаптації до міжкультурного середовища з вивчення іноземної мови. В даній статі наведений опис поведінки і особливостей психологічної культури турецьких студентів. Також показано, що психологічна (внутрішня) культура взаємодіє зі зовнішньою культурою. Зовнішня культура визначається як національна, яка має великий вплив на настановлення, думки та вірування іноземного студента. Модель Хофштеде дала можливість описати виміри турецької культури і її зв'язку з процесом навчання студента-іноземця. Детальний аналіз поведінки іноземних студентів на парах з вивчення іноземної мови дає можливість викладачам звернути увагу на особливості психологічної культури студентів та спланувати відповідним чином методику проведення заняття в кросс-культурній групі. В статті наведені методичні рекомендації для викладачів, які працюють з турецьким контингентом або викладають в групі, слухачами якої виступають представники різних культур.This article discusses the impact of international student’s psychological culture on his/her learning abilities of foreign languages and incorporation into his/her multicultural learning environment. This article describes the behavior and features of the psychological culture of Turkish students. It is also shown that the psychological (internal) culture interacts with the external culture. The external culture is defined as the national that has a great impact on the attitudes, thoughts and beliefs of the international student. The Hofstede’s model enabled to describe the dimensions of Turkish culture and its connection with the learning process of the international student. The thorough analysis of behavior of international students at the language lessons gives a feedback for the teachers by planning the lesson in the multicultural group. The paper gives recommendations for teachers who are teaching Turkish students in the foreign language or are working with the international students of the multicultural group

Новітня таксономія вірусів хребетних

The modern taxonomy of viruses of vertebrates is presented according to the information of ICTV issue 07.2019, ratification 03.2020. The leading criteria of taxonomy of viruses are named: type and structure of viral genome, mechanism of replication and morphology of virion. The periods of formation of taxonomic ranks of viruses are characterized: in 1966–1970 genera of viruses were formed, in 1971–1975 – families and subfamilies, since 1990 – orders, in 2018–2019 – realms, kingdoms, phylums, subphylums, classes, suborders, subgenеres. The nomenclature of viruses is described. Viruses belong to the Viruses domain. Viruses of vertebrates (1878 species) belong to 4 realms, 5 kingdoms, 10 phylums, 2 subphylums, 20 classes, 26 orders, 3 suborders, 45 families (of which 15 – DNA-genomic and 30 – RNA-genomic), 33 subfamilies, 345 genera and 49 subgenera. Taxonomic ranks of DNA- and RNA-genomic viruses of vertebrates are described. The DNA-genome family Anelloviridae and the unclassified RNA-genomic genus Deltavirus are not included in any realm. The family Birnaviridae is not classified within the kingdom Orthornavirae. The family of DNA-genomic Hepadnaviridae is included in the realm of RNA-containing viruses Riboviria on the grounds that the replication of hepadnaviruses occurs through the stage of RNA on the principle of reverse transcription, as in the family Retroviridae. The main taxonomic features of DNA- and RNA-genomic viruses of vertebrates are described: type and structure of viral genome (DNA or RNA, number of strands, conformation, fragmentation, polarity), shape and size of virions, presence of outer lipoprotein shell, type of capsid symmetry (spiral, iсosahedral). Some families, in addition to viruses of vertebrates, contain viruses of invertebrates and plants, in particular: families Poxviridae, Iridoviridae, Parvoviridae, Circoviridae, Smacoviridae, Genomoviridae, Rhabdoviridae, Nyamiviridae, Peribunyaviridae, Phenuiviridae, Nairoviviridae, Nodaviridae, Reoviridae and Birnaviridae – viruses of insects; families Genomoviridae, Rhabdoviridae, Phenuiviridae and Reoviridae – viruses of plants; family Nyamiviridae – viruses of nematodes, cestodes, sipunculidеs and echinoderms; family Rhabdoviridae – viruses of nematodes; family Reoviridae – Eriocheir sinensis reovirus; family Birnaviridae – viruses of tellines and rotifers.Подано сучасну таксономію вірусів хребетних за інформацією МКТВ випуску 07.2019 р., ратифікація 03.2020 р. Названо провідні критерії таксономії вірусів: тип і структура вірусного геному, механізм реплікації та морфологія віріона. Охарактеризовано періоди формування таксономічних рангів вірусів: у 1966–1970 рр. сформовано роди вірусів, у 1971–1975 рр. – родини і підродини, з 1990 р. – порядки, у 2018 – 2019 рр. – регіони, царства, типи, підтипи, класи, підпорядки, підроди. Описано номенклатуру вірусів. Віруси належать до домену Viruses. Віруси хребетних (1878 видів) входять до 4 регіонів, 5 царств, 10 типів, 2 підтипів, 20 класів, 26 порядків, 3 підпорядків, 45 родин (з яких 15 – ДНК-геномні та 30 – РНК-геномні), 33 підродин, 345 родів і 49 підродів. Описано таксономічні ранги ДНК- і РНК-геномних вірусів хребетних. Родина ДНК-геномних Anelloviridae і некласифікований РНК-геномний рід Deltavirus не входять до жодного регіону. Родина Birnaviridae не класифікована в межах царства Orthornavirae. Родина ДНК-геномних Hepadnaviridae включена до регіону РНК-вмісних вірусів Riboviria на підставі того, що реплікація гепаднавірусів відбувається через стадію РНК за принципом зворотної транскрипції, як і в родини Retroviridae. Описано основні таксономічні ознаки ДНК- і РНК-геномних вірусів хребетних: тип і структура вірусного геному (ДНК або РНК, кількість ниток, конформація, фрагментованість, полярність), форма і розміри віріонів, наявність зовнішньої ліпопротеїнової оболонки, тип симетрії капсиду (спіральний, ікосаедральний). Окремі родини, крім вірусів хребетних, містять віруси безхребетних і рослин, зокрема: родини Poxviridae, Iridoviridae, Parvoviridae, Circoviridae, Smacoviridae, Genomoviridae, Rhabdoviridae, Nyamiviridae, Peribunyaviridae, Phenuiviridae, Nairoviridae, Nodaviridae, Reoviridae і Birnaviridae – віруси комах; родини Genomoviridae, Rhabdoviridae, Phenuiviridae і Reoviridae – віруси рослин; родина Nyamiviridae – віруси нематод, цестод, сипункулідів і голкошкірих; родина Rhabdoviridae – віруси нематод; родина Reoviridae – реовірус китайських мохноруких крабів; родина Birnaviridae – віруси телін і коловерток

Віруси у харчових продуктах

Data on viral food contaminants that are actually or potentially capable of realizing the food route of infection are presented. The main sources of infection of food with viruses are named: human waste / faeces, contaminated food processing facilities, animals-carriers of zooanthroponotic infections. The groups of viruses transmitted through food are characterized: 1) gastroenteritis pathogens – Sapporo and Norwalk viruses from the family Caliciviridae; Rotavirus A from the family Reoviridae; Mammastroviruses 1, 6, 8 and 9 from the family Astroviridae; Human mastadenovirus F from the family Adenoviridae; Aichivirus A from the family Picornaviridae; 2) Hepatovirus A from the family Picornaviridae and Orthohepevirus A from the family Hepeviridae (with replication in the liver); 3) viruses with replication in the human intestine, which after generalization of the infection affect the CNS – Еnteroviruses B and C from the family Picornaviridae. The stability and survival time of viruses in the environment and food are shown. The main ways of transmission of viruses that are able to enter the human body through infected foods are considered. Influenza A (H1N1) virus has been identified as a possible contaminant in pork and chicken, which without heat treatment can pose a potential risk of human infection. The ability of classical and African swine fever pathogens to remain viable after industrial processing of meat or raw meat has been shown. Families of viruses whose zoopathogenic representatives can contaminate meat products (beef, pork, chicken) are named: Parvoviridae, Anelloviridae, Circoviridae, Polyomaviridae, Smacoviridae. To determine the possible latent infection of people with these viruses, it is necessary to test sera for the presence of specific antibodies. The detection of gyroviruses of the family Anelloviridae and huchismacoviruses of the family Smacoviridae in human faeces may be due to the consumption of infected chicken meat. Data on extraction and concentration methods and methods of virus detection in contaminated food products: PCR (reverse transcription and real-time), ELISA, IСA, electron microscopy, virus isolation in transplanted cell cultures with subsequent identification in serological reactions, NR, IFА, ELISA) or PCR.Наведено дані про вірусні контамінанти харчових продуктів, які фактично або потенційно здатні до реалізації харчового шляху передачі інфекції. Названо основні джерела зараження вірусами харчових продуктів: відходи життєдіяльності людини/фекалії, контаміновані об'єкти обробки продуктів харчування, тварини-вірусоносії зооантропонозних інфекцій. Охарактеризовано групи вірусів, що передаються через харчові продукти: 1) збудники гастроентеритів – віруси Саппоро і Норволк із родини Caliciviridae; ротавірус А з родини Reoviridae; мамастровіруси 1, 6, 8 і 9 з родини Astroviridae; мастаденоденовірус людини F із родини Adenoviridaе; айчівірус А з родини Picornaviridae; 2) гепатовірус А з родини Picornaviridae та ортогепевірус А з родини Hepeviridae (з реплікацією в печінці); 3) віруси з реплікацією в кишечнику людини, які після генералізації інфекції уражають ЦНС, –ентеровіруси В і С із родини Picornaviridae. Показано стійкість і строки виживання вірусів у навколишньому середовищі та харчових продуктах. Розглянуто основні шляхи передачі вірусів, які здатні проникати в організм людини через інфіковані харчові продукти. Названо вірус грипу А (H1N1) як можливий контамінант свинини і курятини, що без термічної обробки можуть становити потенційну небезпеку інфікування людей. Показано здатність збудників класичної та африканської чуми свиней зберігати життєздатність після промислової обробки м’яса або м’ясної сировини. Названо родини вірусів, зоопатогенні представники яких можуть контамінувати м’ясні продукти (яловичину, свинину, курятину): Parvoviridae, Anelloviridae, Circoviridae, Polyomaviridae, Smacoviridae. Для встановлення можливого латентного інфікування людей цими вірусами треба провести тестування сироваток крові на наявність специфічних антитіл. Виявлення у фекаліях людини гіровірусів із родини Anelloviridae і гачісмаковірусів із родини Smacoviridae може бути зумовлено вживанням в їжу зараженого курячого м’яса. Наведено дані про способи екстракції й концентрування та методи детекції вірусів у контамінованих харчових продуктах: ПЛР (зі зворотною транскрипцією і в режимі реального часу), ІФА, ІХА, електронна мікроскопія, виділення вірусів у перещеплюваних культурах клітин із подальшою ідентифікацією в серологічних реакціях (РН, РІФ, ІФА) або ПЛР

Етіопатогенетичні аспекти та лабораторна діагностика вірусних респіраторно-кишкових інфекцій телят

The results of a virological and serological study of calves, patients and deaths with symptoms of diarrhea and pneumoenteritis are presented. In the pathological material of 8 calves of 2–8 days of age, sick and deaths with signs of diarrhea, antigens of rotavirus B (62.5%) and betacoronavirus 1 (100%) were identified in direct immunofluorescence test, including 62.5% of animals with associated infection. Serological research of 17 calf convalescents revealed a diagnostic increase in antibodies to rotavirus B (52.9%) and betacoronavirus 1 (70.6%), including 23.5% of animals with seroconversion to two viruses. In a research of blood sera and colostrum on the first day, 25 cows were found to have antibodies to rotavirus B (20.0%) and beta-coronavirus 1 (32.0%) in hemagglutination inhibition test. The relationship between antibody titers in the serum and colostrum of maternal cows and blood serum of newborn calves was established. Antigens of rotaviruses A and C, ungulate boсaparvоvirus 1 and specific antibodies to them for diarrheal calf disease have not been established. In the pathological material of 11 calves of 15–20 days of age, sick and deaths with signs of pneumoenteritis, antigens of bovine mastadenovirus B (72.7%) and bovine atadenovirus D (45.5%) were identified in direct immunofluorescence test, including 18.2% of animals are associated with two viruses. In a serological research of 48 calf-convalescents, a diagnostic increase in antibody titers to bovine mastadenovirus B (66.7%) and bovine atadenovirus D (50.0%) was detected in hemagglutination inhibition test. In a study of colostrum on the first day of 22 cows, antibodies to bovine mastadenovirus B (27.3%) and bovine atadenovirus D (18.2%) were detected. Antigens of bovine mastаdenovirus A and C, pestiviruses A and B, mammalian orthoreovirus, ungulate boсaparvоvirus 1 and specific antibodies to them for pneumoenteritis of calves have not been established. Therefore, in the etiopathogenesis of diarrheal disease of newborn calves, the involvement of rotavirus B and betacoronavirus 1 was established. The presence of colostrum antibodies did not protect calves from rotavirus and coronavirus infections, did not block the secretion of viruses from feces, and correlated with their mire contents. Colostrum antibodies inhibited the body's immunological response to infection. The participation of bovine mastodenovirus and bovine atadenovirus D has been found in the etiopathogenesis of calf pneumoenteritis. These viruses latently infect adult animals as a source of infectious agents for calves.Наведено результати вірусологічного й серологічного дослідження телят, хворих і загиблих із симптомами діареї та пневмоентериту. У патологічному матеріалі 8 телят 2–8-денного віку, хворих і загиблих з ознаками діареї, ідентифіковано в РІФ антигени ротавірусу В (62,5%) і бетакоронавірусу 1 (100%), в тому числі в 62,5% тварин встановлено асоційовану інфекцію. За серологічного дослідження 17 телят-реконвалесцентів виявлено у РЗГА діагностичне зростання титрів антитіл до ротавірусу В (52,9%) і бетакоронавірусу 1 (70,6%), у тому числі в 23,5% тварин встановлено сероконверсію до двох вірусів. При дослідженні сироваток крові та молозива першого дня 25 корів виявлено у РЗГА антитіла до ротавірусу В (20,0%) і бетакоронавірусу 1 (32,0%). Встановлено взаємозв’язок між титрами антитіл у сироватках крові й молозиві корів-матерів і сироватках крові новонароджених телят. Антигенів ротавірусів А і С, бокапарвовірусу копитних 1 та специфічних антитіл до них за діарейного захворювання телят не встановлено. У патологічному матеріалі 11 телят 15–20-денного віку, хворих і загиблих з ознаками пневмоентериту, ідентифіковано в РІФ антигени мастаденовірусу ВРХ В (72,7%) та атаденовірусу ВРХ D (45,5%), у тому числі у 18,2% тварин встановлено асоціацію двох вірусів. За серологічного дослідження 48 телят-реконвалесцентів виявлено у РЗГА діагностичне зростання титрів антитіл до мастаденовірусу ВРХ В (66,7%) та атаденовірусу ВРХ D (50,0%). При дослідженні молозива першого дня 22 корів виявлено антитіла до мастаденовірусу ВРХ В (27,3%) та атаденовірусу ВРХ D (18,2%). Антигенів мастаденовірусів ВРХ А і С, пестівірусів А і В, ортореовірусу ссавців, бокапарвовірусу копитних 1 та специфічних антитіл до них за пневмоентериту телят не встановлено. Отже, в етіопатогенезі діарейного захворювання новонароджених телят встановлено участь ротавірусу В і бетакоронавірусу 1. Наявність молозивних антитіл не забезпечувала захист телят від ротавірусної та коронавірусної інфекцій, не блокувала виділення вірусів із калом, корелювала з їхнім вмістом у сироватках крові й молозиві корів-матерів. Молозивні антитіла інгібували імунологічну реакцію організму телят на зараження. В етіопатогенезі пневмоентериту телят встановлено участь мастаденовірусу ВРХ В та атаденовірусу ВРХ D. Ці віруси латентно інфікують дорослих тварин, що слугують джерелом збудників інфекції для телят

Are Sanctions on Offenses Against Objects of Flora and Fauna Perfect?

The article draws attention to the shortcomings of the construction of sanctions rules on crimes that infringe on the objects of flora and fauna. Taking into account the nature and degree of public danger, the acts of this group are classified by the legislator as crimes of small, medium gravity and serious crimes. The severity of the criminal act is indicated by the sanction of the criminal law norm. The analysis of the sanctions of this group of criminal acts showed that their design is far from perfect. The drawbacks are obvious both in the construction of single and alternative sanctions, as well as sanctions with an additional type of punishment. For example, when designing appropriate sanctions, the legislator equally often uses a fine and imprisonment; sanctions of the rules on crimes that infringe on flora and fauna are not all alternative; the degree of alternative is manifested in different ways; there is diversity in the legislator’s approaches to determining the number of additional penalties and their status in the framework of crimes of small gravity, medium gravity and serious crimes, as well as between these categories of criminal acts. According to the author, the legislator does not have clear criteria for designing sanctions, which undoubtedly negatively characterizes the quality of the criminal law in general

Les causes de non-évidence d’emprunts Française en anglais (le cas du lexique d’origine Française date du XIIe-XVe siècle)

During its history the English language was under the influence of other languages for a long time. The influence of the French language was the most considerable one, that resulted in amount of words which rooted in English. For the people whose working language is English loanwords seem to be quite ordinary, as if they would always exist in the language. However, it is not a rare case when at the first sight banal words appear to be the borrowed ones. Using a group of words of French origin, which came into English in the XII – XV centuries, we will observe peculiarities of adaptation process of some French words in English and major factors due to which the loanwords seem natural for the English language and do not cause any difficulties in use. This article will be interesting for students and teachers of the faculties of Linguistics and Philology, who work with the pair of languages: English – French.Depuis son histoire la langue anglaise a été influencée par d’autres langues. L’influence de la langue française s’est avérée la plus considérable qui a débouché sur le nombre de mots enracinés en anglais. Pour les gens dont la langue du travail est anglais les mots empruntés semblent être assez ordinaires comme s’ils existaient toujours dans la langue. Pourtant, un mot qui est souvent très banal au premier abord est emprunté. Dans le cas des groupes de mots d’origine française qui sont venu en anglais au XIIe – XVe siècle, on examine des particularités du processus d’assimilation des mots français en anglais et des facteurs principaux, en raison desquels les emprunts semblent naturels pour l’anglais et ne causent pas de difficultés en usage. Cet article sera intéressant avant tout aux étudiants et aux professeurs des facultés linguistiques et celles des lettres qui travaillent avec la paire de langues: l’anglais – le français

Організація дозвіллєвих практик студентської молоді в умовах закладів вищої освіти

The Subject: Organization of entertainment practices for students’ youth at higher educational institutions. Summary. The article deals with the analysis of the peculiarities of organization of entertainment practices of students youth at the institutions of higher education. It is noted that proper organization of entertainment of those who get higher education is an important task at today’s stage of development of the contemporary society. Attention is paid to the fact that higher educational institutions are to become one of the principal subjects of organization of students’ living space, not only at tuition time but also during free time. Students do need some qualitative and meaningful leisure, oriented, first and foremost at personal and professional development of youthАbstract. Introduction. Organization of educational and tuition process at higher school must correspond to the requirement of time, as well as the requirements and needs of the students. Both organization of the process of tuition at higher school and how students spend their free time acquire some importance. The task of higher educational institutions is to set up such entertainment practice for their students, which will develop personality and promote the required professional competences, increasing the level of youth competitive strength on the contemporary labour market. Analysis of publications. A lot of investigations may be found in pedagogics, devoted to youth education at higher educational institutions, particularly, the works by such scholars, as G. Averyanov, B. Vulfov, A.Davidyuk, R.Kapralov, A Nikitin , to name but a few. At the same time the system of development of entertainment practices within the framework of educational work at higher educational institutions is yet to be theoretically and technologically substantiated. Purpose. The objective of the work is to analyze the peculiarities of social and educational work in respect of forming various entertainment practices for students’ youth, including those for volunteers at higher educational institutions. Results. Students’ youth is a special social and demographic group. Entertainment time of this group is very often dedicated to an intercourse in youth groups, companies of the same age, or in social network. Negative revelations, occuring in the domain of entertainment often happen due to its bad organization, hence, the need to define the ways of regulating the leisure sphere of youth activity. According to the results of the social research “The city as students see it”, performed at Priazovskyi State Technical University SHEI in November 2017 the students need qualitative and meaningful leisure, with orientation on personal and professional development of the younger generation. So, the activities of higher educational institutions in this direction seem to be of special importance. The university spares no efforts for its students to be able to spend their free time being busy with some useful and interesting matters, including those, connected with volunteers’ movement. Conclusions. The contemporary conditions of the society’s development require implementation of new forms of educational activity at higher educational institutions. Volunteering could be one of such forms. Such activities allow generating some important traits, like tolerance, humanism, activity, initiative and creativity in students’ youth. Still, it can be realized only in case of correctly organized and controlled process. Volunteers’ activity and other entertainment practices of students’ youth ought to be organized and managed by the educational institution within the framework of fulfillment of the plan of educational work.В статье проанализированы особенности организации досуговых практик студенческой молодежи в условиях учреждений высшего образования. Отмечено, что организация досуга студентов является важной задачей в условиях современного развития общества. Современная студенческая молодежь рассматривается как важный ресурс успешного развития нашего государства. Подчеркивается, что важность качества и содержания досуга молодежи обусловлена тем, что зачастую они часы досуга посвящают в основном общению в молодежных компаниях, группах сверстников, социальных сетях. Создается определенная молодежная субкультура, которая может либо положительно, либо отрицательно повлиять на развитие личности. Обращается внимание, что именно высшие учебные заведения должны стать одним из основных субъектов организации жизненного пространства студенчества не только во время учебы, но и в свободное от учебы время. Студенты нуждаются в качественном и содержательном досуге, ориентированном прежде всего на личностное и профессиональное развитие молодежи. В статье представлены результаты социологического исследования «Город глазами студентов» (n= 486 человек, студенты дневной формы обучения учреждений высшего образования г. Мариуполя, исследование репрезентативное и отражает генеральную совокупность по признаку вузов, факультет и курс обучения, погрешность составляет 3%), проведенного с участием автора в ноябре 2017 года. Анализируется степень удовлетворенности студентов такими аспектами жизни в городе, как обучение, развитие, отдых, творчество и участие в различных социальных инициативах. Представлен опыт ГВУЗ «ПГТУ» по созданию условий для проведения студентами свободного от учебы времени. Приводится пример внедрения волонтерской деятельности как одного из направлений воспитательной деятельности, направленного на качественную организацию досуга молодежи. Отмечено, что поддержка студенческих социальных инициатив именно со стороны учреждений высшего образования позволит реализовать социально значимые потребности молодежи.У статті проаналізовано особливості організації дозвіллєвих практик студентської молоді в умовах закладів вищої освіти. Зазначено, що організація дозвілля здобувачів вищої освіти є важливим завданням в умовах сучасного розвитку суспільства. Сучасна студентська молодь розглядається як важливий ресурс успішного розвитку нашої держави. Підкреслюється, що важливість якості та змісту дозвілля молоді зумовлена тим, що найчастіше вони час дозвілля присвячують в основному спілкуванню в молодіжних компаніях, групах однолітків, соціальних мережах. Створюється певна молодіжна субкультура, яка може або позитивно, або негативно вплинути на розвиток особистості. Звертається увага, що саме заклади вищої освіти мають стати одними із основних суб’єктів організації життєвого простору студентства не тільки під час навчання, але й у вільний від навчання час. Студенти мають потребу в якісному та змістовному дозвіллі, орієнтованому передусім на особистісний та професійний розвиток молоді. У статті представлені результати соціологічного дослідження «Місто очима студентів» (n 486 осіб, студенти денної форми навчання закладів вищої освіти м. Маріуполя, дослідження репрезентативне та відображає генеральну сукупність за ознакою ВНЗ, факультет та курс навчання, похибка складає – 3%), проведеного за участю автора в листопаді 2017 року. Аналізується ступінь задоволеності студентів такими аспектами життя в місті, як навчання, розвиток, відпочинок, творчість та участь у різних соціальних ініціативах. Представлено досвід ДВНЗ «ПДТУ» стосовно створення умов для проведення студентами вільного від навчання часу. Наводиться приклад впровадження волонтерської діяльності як одного з напрямів виховної діяльності, спрямовано на якісну організацію дозвілля молоді. Зазначено, що підтримка студентських соціальних ініціатив саме з боку закладів вищої освіти дозволить реалізувати соціально значущі потреби молоді